Турбота про ментальне здоров’я має бути такою ж невіддільною частиною нашого життя, як і піклування про фізичний стан. Адже, щоб почуватися добре, потрібно не лише перебувати в гармонії з собою та навколишнім світом, а й насамперед потурбуватися про свої внутрішні відчуття.
В умовах війни понад 90% українців мають хоча б один із симптомів тривожних розладів, але 31% не вважають свої ментальні проблеми достатньо вагомими для звернення по допомогу й важливими для інших.
Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», створена за ініціативою першої леді Олени Зеленської, має на меті допомогти українцям усвідомити й визнати власний психічний стан.
Дізнатися більше про те, як виявити стрес у себе або близьких, як підтримувати, контролювати та допомагати собі й іншим людям, можна за посиланням http://howareu.com.
Тілесність — це не лише про фізичну форму, а про здатність відчувати своє тіло, слухати його сигнали (голод, втому, напругу), піклуватися про його стан. Це про вміння використовувати тіло як ресурс для регуляції емоцій і відновлення. Через рух, дотик, ритм, дихання ми можемо не лише знижувати стрес, а й повертати відчуття контролю та опори.
Війна та пов'язані з нею виклики залишаються основним джерелом психологічного напруження. 83% опитаних відчувають високий рівень стресу, причому 78% безпосередньо пов'язують це з повномасштабним російським вторгненням. Фінансові складнощі турбують 52% населення, а соціально-політична ситуація викликає занепокоєння у 47% респондентів.
В умовах війни багато українців зіштовхнулися з ментальними розладами — це широкий спектр станів, які впливають на почуття, настрій людини, щоденне функціонування та здатність комунікувати з іншими. Зокрема, йдеться про постійну тривожність, депресію, шизофренію тощо.
Щоб мати сили жити, працювати, підтримувати інших, важливо дбати про себе — регулярно й усвідомлено. Цей допис — нагадування, як підтримувати психічне здоров’я під час та після кризових ситуацій, як-от масовані обстріли, що приносять втрати, біль і тривогу. Турбота про себе в ці моменти — не розкіш, а життєво необхідна дія, яка дає змогу вистояти самому та підтримати інших.
Ігрова залежність (ігроманія, лудоманія) — це психічний розлад, основною ознакою якого є втрата контролю над грою та неможливість зупинитися.
Вражаючи людей незалежно від статі, віку, соціального статусу та інтелекту, цей розлад загрожує як самій людині з залежністю, так і її близьким. Він може призводити до психологічних проблем (тривожність, депресія, агресія), руйнувати соціальні зв’язки з сім’єю та друзями, спричиняти появу боргів та штовхати людину на злочин для отримання грошей на гру.
Аби зрозуміти, як стійкість (резильєнтність) формується у дітей, уявіть терези: на одній шальці — захист і корисний досвід, на іншій — труднощі та негативні фактори. Стійкість з’являється тоді, коли, попри всі проблеми, позитивна шалька переважує. Щоб навчитися краще підтримувати дітей у складних умовах, нам треба зрозуміти, що саме допомагає схилити терези на користь здоров’я і розвитку.
Розлади харчової поведінки (РХП), серед яких найпоширеніші — нервова анорексія, булімія та компульсивне переїдання, наразі є надзвичайно актуальною проблемою, оскільки вони асоційовані з вираженими негативними медико-соціальними наслідками та мають найвищий рівень смертності серед усіх психічних захворювань. Сьогодні кожні 62 хвилини принаймні одна особа вмирає від наслідків РХП (Eating Disorders Coalition, 2016).
Розвиток особистісної стійкості — це шлях до збереження внутрішнього балансу та здатності долати життєві виклики. У складні часи це стає особливо важливим, адже допомагає адаптуватися до змін і знаходити сили рухатися вперед.
Психологічна стійкість або резильєнтність є важливим компонентом здатності справлятися з труднощами та досягати результатів попри загрози чи небезпеки. Вона розвивається і змінюється з часом, залежно від обставин, і включає дві основні умови: наявність серйозної проблеми та здатність подолати її, досягнувши позитивних змін, навіть коли звичний порядок порушено.
У багатьох випадках зміни настрою пов’язані із порами року. Восени та взимку, коли дні стають коротшими, багато хто стикається із так званою “зимовою хандрою” або пригніченістю, а зі збільшенням світлового дня навесні настрій, як правило, покращується. Такі зміни можуть набувати серйозного характеру, впливаючи на наші емоції, думки та поведінку — усе це може вказувати на наявність сезонного афективного розладу (САР).