Зайва вага, інсулінорезистентність та цукровий діабет 2-го типу: патофізіологічний зв’язок

• За даними ВООЗ, до 80–90% цукрового діабету 2-го типу асоційовані з надмірною вагою або ожирінням.
• Зниження маси тіла на 5–10% здатне істотно покращити чутливість до інсуліну та знизити ризик прогресії від предіабету до цукрового діабету 2-го типу.
• Модифікація способу життя (раціон з низьким вмістом насичених жирів, регулярна фізична активність, контроль калорійності) залишається найбільш ефективною стратегією профілактики.

Дослідження доводять, ожиріння — головний фактор ризику інсулінорезистентності (стану, коли клітини перестають «чути» інсулін).

Ожиріння, особливо вісцеральне, є ключовим чинником розвитку інсулінорезистентності , що передує цукровому діабету 2-го типу. Жирова тканина виступає не лише як депо енергії, а й активним ендокринним органом. Вона секретує вільні жирні кислоти, адипокіни та прозапальні цитокіни, які порушують інсулінову сигналізацію в м’язах, печінці та жировій тканині. Коли інсулінорезистентність супроводжується дисфункцією бета-клітин острівців підшлункової залози – клітин, що вивільняють інсулін – це призводить до нездатності контролювати рівень глюкози в крові. Тому порушення функції бета-клітин є критично важливими для визначення ризику та розвитку діабету 2 типу  Kahn et al., 2006.

Імунорезистентність змушує β-клітини підшлункової залози підвищувати секрецію інсуліну з метою компенсації. Проте при тривалому перевантаженні β-клітини поступово виснажуються, що призводить до гіперглікемії та розвитку цукровому діабету 2-го типу Wondmkun, 2020.

Ожиріння також індукує хронічне низькорівневе запалення: інфільтрація жирової тканини макрофагами та підвищена продукція TNF-α, IL-6 та інших цитокінів пригнічують інсуліновий сигнал, посилюючи інсулінорезистентність, а тпкож сприяють розвитку раку Gregor & Hotamisligil, 2011.

Сучасні метаболомні дослідження демонструють, що у пацієнтів з ожирінням та інсулінорезистентністю відзначаються специфічні зміни у ліпідному та амінокислотному профілях. Це відкриває перспективи для раннього виявлення високого ризику цукровому діабету 2-го типу та таргетних інтервенцій Agha et al., 2019.

Таким чином, ожиріння через механізми ІР, хронічного запалення та дисфункції β-клітин є провідним фактором у розвитку ЦД2. Актуальні дослідження підтверджують необхідність раннього втручання та вагомість контролю маси тіла у профілактиці.

Висновки та практичні поради

• Зниження зайвої ваги — один із найефективніших шляхів попередження інсулінорезистентності і діабету 2-го типу.
• Здорове харчування (низький вміст насичених жирів, транс-жирів, надмірного цукру; достаток овочів, клітковини, рослинних жирів).
• Регулярна фізична активність — допомагає поліпшити чутливість до інсуліну, зменшити запалення, знизити жирову масу, особливо вісцеральний жир.
• Пильне ставлення до ранніх ознак: підвищений рівень глюкози крові, порушена толерантність до глюкози, надмірне збільшення ваги, особливо навколо живота.
• Для людей із надмірною вагою важливо отримати консультацію лікаря, який може призначити скринінг, і призначити медичне/дієтичне/інколи фармакологічне втручання.