Розлади харчової поведінки: міфи та факти

Розлади харчової поведінки (РХП), серед яких найпоширеніші — нервова анорексія, булімія та компульсивне переїдання, наразі є надзвичайно актуальною проблемою, оскільки вони асоційовані з вираженими негативними медико-соціальними наслідками та мають найвищий рівень смертності серед усіх психічних захворювань. Сьогодні кожні 62 хвилини принаймні одна особа вмирає від наслідків РХП (Eating Disorders Coalition, 2016).

Низька інформованість населення та фахівців сприяють виникненню міфів щодо пацієнтів із РХП. Найбільш поширений міф — особи з РХП просто ­«схиблені» на власній фігурі та прагнуть схуднути у будь-який спосіб, щоб стати схожими на відомих моделей. Така помилка не має нічого спільного зі справжніми причинами вказаної нозології, оскільки це складне психічне захворювання зумовлене поєднанням різних генетичних і середовищних чинників.

Академія розладів харчової поведінки (АЕD) США за співпраці з доктором C. Bulik, яка досліджує розлади харчової поведінки з 1982 року, сформулювала дев’ять правдивих фактів щодо зазначених розладів.

Факт 1-й: Багато людей, які страждають на РХП, виглядають здоровими, а насправді можуть бути дуже хворими.

Факт 2-й: Сім’я не є причиною виникнення хвороби, але родичі можуть стати кращими помічниками пацієнтів і лікарів у процесі лікування та одужання.

Факт 3-й: Діагноз РХП — серйозна проблема, що порушує як приватне, так і соціальне функціонування індивідуума.

Факт 4-й: Розлад харчової поведінки — не особистий вибір людини, а серйозне біологічно зумовлене захворювання.

Факт 5-й: До РХП схильні особи будь-якої статі, віку, раси, національності, ваги, сексуальної орієнтації та соціально-економічного статусу.

Факт 6-й: РХП поєднують у собі ризики виникнення суїцидальної поведінки та медичних ускладнень для здоров’я.

Факт 7-й: У розвитку розладів харчової поведінки важливу роль відіграють не лише гени, а й оточення.

Факт 8-й: Гени не визначають наявність захворювання.

Факт 9-й: Повне одужання при РХП можливе, причому рання діагностика і належне лікування мають вагоме значення на цьому шляху.

Джерело; НейроNEWS