Кишкові інфекції

Продукти харчування та вода, споживані людиною, дуже далекі від стерильності. Мільярди найрізноманітніших бактерій щодня і щогодини потрапляють до нас в організм, і зовсім нічого страшного від цього не відбувається — занадто багато способів нейтралізації мікробів вигадала природа. Слина, що володіє бактерицидними властивостями, отруйний шлунковий сік, безліч своїх, «гарних» бактерій у кишечнику — все це не дає чужинцям можливості прижитися і зробити свою чорну справу.

Але, кожен з нас вже неодноразово хворів на кишкові інфекції. Причина цього – недотримання елементарних гігієнічних норм — неправильне зберігання харчових продуктів, немиті руки, порушення правил розробки продуктів та режиму термообробки. Зрештою, якими б чудовими захисними силами людський організм не володів, завжди знайдеться така кількість мікробів, яку нейтралізувати просто неможливо.

Влітку ризики виникнення гострих кишкових інфекцій значно зростають.

Збудниками кишкових інфекцій можуть бути бактерії (дизентерійна паличка, сальмонела, стафілокок, паличка черевного тифу, вібріон холери) та деякі віруси.

Конкретне ім’я конкретного збудника конкретної кишкової інфекції цікавить насамперед медичних працівників. Обсяг, спрямованість та інтенсивність протиепідемічних заходів багато в чому визначається саме видом збудника.

Одні бактерії поширюються через воду, інші — через продукти харчування,

Одні бактерії дуже (!) заразні (наприклад, збудник холери), інші — менше.

В одному випадку захворювання розвивається стрімко і є реальною загрозою людському життю, в іншому — симптоми розвиваються повільно, а сама хвороба не особливо небезпечна.

Збудники кишкових інфекцій вражають не весь шлунково-кишковий тракт, а певні відділи. Залежно від ураженого відділу ЖКТ розвиваються гастрит, дуоденіт, ентероколіт, коліт.

Після проникнення в організм людини збудники кишкових інфекцій починають активно розмножуватися, що призводить до порушень процесу травлення та запалення клітин слизової оболонки кишківника. Типовим та найбільш характерним наслідком двох зазначених процесів є основний симптом будь-якої кишкової інфекції – пронос. Інші ознаки хвороби – нудота, блювання, біль у животі, підвищення температури тіла, відсутність апетиту, загальна слабкість – зустрічаються часто, але обов’язковими супутниками кишкової інфекції не являються.

Остаточний діагноз ставиться тільки після мікробіологічного обстеження.

Шляхи профілактики кишкових інфекцій досить очевидні і зводяться до дотримання елементарних гігієнічних норм:

• миття рук, обов’язково після відвідування туалету, перед приготуванням та прийманням їжі;
• дотримання правил зберігання продуктів в холодильнику з розмежуванням зон зберігання сирих та готових продуктів;
• якісна обробка сирих продуктів перед приготуванням страв;
• використання окремого розробного інвентаря для нарізання різних видів продуктів (м’ясо, риба, овочі тощо);
• дотримання температурних режимів приготування страв;
• дотримання умов та термінів зберігання продуктів та страв;
• якісне прибирання кухонних поверхонь та інвентаря після приготування їжі;
• ізоляції хворих членів родини з кишковими інфекціями з виділенням для них окремого посуду.

Завжди слід пам’ятати, що найстрашнішим і найнебезпечнішим наслідком будь-якого проносу є втрата організмом рідини та солей. Без їжі людський організм може проіснувати пару тижнів, але без адекватного забезпечення водою і солями калію, натрію, кальцію людина жити не може: у цьому випадку рахунок йде на години.

Запаси води та солей особливо невеликі в організмі дитини, і саме для дітей кишкові інфекції є реальною загрозою здоров’ю та життю.

Таким чином, справжня тяжкість кишкової інфекції визначається ступенем зневоднення. Визначити тяжкість кишкової інфекції може лише лікар.

Для усіх кишкових інфекцій існують певні правила поведінки хворого та його родичів.

Кишкова інфекція у будь-якого члена сім’ї – сигнал тривоги для решти.

Хворому — окремий посуд, решті — організувати ідеальну чистоту, ретельно мити руки, викинути підозрілі продукти, які могли спричинити захворювання, весь посуд краще продезінфікувати, провести прибирання з деззасобами.

Головний принцип допомоги – поповнення втрат рідини та солей.

Для цього цілком підійдуть мінеральна вода, напої без додавання цукру: відвари родзинок, трав, шипшини, компот із сухофруктів, чай, краще зелений, ніж чорний. Температура напоїв орієнтовно повинна дорівнювати температурі тіла.

При блювання, що вперто повторюється, пам’ятайте, що треба пити частіше, але малими порціями, а використання будь-яких фармацевтичних препаратів потрібно погоджувати з лікарем. Доцільні та показані практично завжди лише кишкові сорбенти. Слідкуйте за кольором сечі: якщо вона світла – дефіциту рідини немає.

Звернення до лікаря обов’язкове при проносі у дітей першого року життя та, незалежно від віку, за відсутності тенденції до покращення протягом доби.

Негайно звертайтеся за медичною допомогою, якщо:

• найбільш хвилюючим симптомом кишкової інфекції є біль у животі;
• через завзяте блювання ви не можете напоїти дитину;
• більше 6 годин немає сечі;
• сухий язик, запалі очі, шкіра набула сірого відтінку;
• у калі є домішка крові;
• пронос припинився, але при цьому посилилося блювання, і (або) різко піднялася температура тіла, і (або) з’явився біль у животі.